Галина Скляренко
Творчість Олега Тістола належить до тих явищ, які ще з часів «перебудови» визначили головні спрямування українського мистецтва, увійшли важливою складовою до, так званої, «нової хвилі», що окреслила його актуальний простір. І хоча з кінця 1980-х, коли почали експонуватися його перші роботи, українське мистецтво пережило кілька значних періодів, суттєво змінюючи засоби висловлювання, стратегії та напрямки художньої активності; його твори - живописні полотна, великі інсталяційні проекти, фотографії, скульптури та художні об'єкти, так чи інакше постійно знаходилися в центрі активного еволюційного поля, ставали етапними для його поступу. Невипадково протягом десятиліть роботи художника постійно експонуються на великих міжнародних форумах сучасного мистецтва, достатньо згадати Венеціанське бієнале 2001 року, 22 Міжнародне бієнале 1994-го у Сан-Пауло чи Московське бієнале сучасного мистецтва 2007 року, входять до колекцій великих музеїв та галерей Росії, Норвегії, Швейцарії, Нідерландів, Великобританії... Сьогодні мистецтво художника виглядає достатньо послідовним, проте нові роботи не лише розкривають інші можливості у, здавалося б, цілком визначеній авторській програмі, а й дозволяють побачити її зміст з іншої, можливо, трохи несподіваної точки зору.
[ Читать дальше ]