М.Романишин про Євгена Прокопова

Добре пам'ятаю Республіканську художню виставку 1973 року, на якій у самому центрі одного із залів експонувалася однофігурна композиція під назвою "Вірші", створена ще зовсім юним тоді Євгеном Про-коповим — студентом Київського державного художнього інституту. Названа робота при всій композиційній простоті вирізнялася несподіваною новизною пластичного вислову, вишуканою шляхетністю створеного образу. Це була перша творча перемога і серйозна заявка на майбутнє.
А сьогодні, коли проминуло вже двадцять літ, ми знайомимося не просто з черговою персональною виставкою, а з новим художньо-образним словом добре знаного зрілого майстра, котрий попри суєтність буття зумів піднестися до верховин духовності.
І знову несподіванка — виставка повністю присвячена релігійній тематиці. Сприймаю це як спробу закликати наше спустошене тоталітаризмом суспільство причаститися перед довгим і звивистим шляхом відродження.
Постійно перебуваючи у творчому пошуку, Євген Проколов то спирається в окремих роботах ні здобутки світової мистецької традиції, то яскраво демонструє власне розуміння можливостей матеріалу й форми, домагаючись вкрай лаконічними виражальними засобами втілення таких одвічних гуманістичних вартостей, як сила духу, жертовність в ім'я добра...
Форма у його творах останніх років настільки естетизується й набуває такої витонченості та умовності, ніби зримо переходить з категорії матеріального до субстанції' духу.
Глибоко симпатизуючи художникові, щиро вітаю з вагомим успіхом.
Подальших звершень!..
М.Романишин
Директор Державного музею українського образотворчого мистецтва, Народний художник України

Нет сообщений