Березницька Людмила про Віктора Сидоренка

Постмодерністське висловлювання - це реакція на протистояння між укоріненим уявленням й інноваційним поглядом на той самий об'єкт. Як традиційне, так і інноваційне висловлювання належить суб'єктові й тому лише частково здатне виявити істину як таку. Воно не тільки не прагне висвітлення всього змістовного потенціалу об'єкту, але зумисне уникає його всебічного тлумачення, зміщуючи акценти в площину суб'єктивного. Висловлювання прагне об'єктивності лише у випадку виникнення надлишку суб'єктивних думок з одного й того самого приводу. Доки проблема протистояння укоріненого і контемпорального поглядів існує, об'єкт продовжує стимулювати суб'єктивні інтерпретації та інновації.
Естетичне відчуття не сприймає суперечностей і не бажає чекати, коли протиріччя будуть вирішені в актуальному просторі і часі. Художня свідомість рефлексує першою. Починаючи свою специфічну інтелектуально-чуттєву гру з об'єктом, вона пропонує безліч оригінальних варіантів його новаторського прочитання і реалізує його в живій упредметненій формі художнього образу. Безпосередній відбиток мистецького тлумачення у почуттях нерідко ставав джерелом нових суспільних ідей.
Проект "Амнезія" Віктора Сидоренка можна розглядати саме в цьому руслі. Джерело ідей художника - радянське минуле, яке багато в чому визначило сьогодення. Митець пропонує глядачеві індивідуальну модель радянської ідеологічної парадигми, репрезентовану особистими дитячими враженнями. Вона вільна від штампів, не викликає полеміки та не спирається на загальновизнані радянські міфологеми. Його не турбують події як такі. Об'єктом художнього дослідження автора стає ледь відчутний відбиток, що живе в глибинах його підсвідомого. Лише він один гідний та піддається "трансляції" (переведенню) в актуальне буття, бо зберігає значення не тільки для особистості художника, а й для певного загалу.
Контур, що окреслює персонажі однією неперервною лінією, виступає на перший план. Деталі, що їм властиві, ледь помітні і вторинні стосовно кольорових флуоресцентних, без чіткого обрису, плям. Вони перетікають одна в одну, витягаючись і стискаючись одночасно, ніби розплутують й оголюють реальний образ, прихований ними. Цей аморфний образ - генетична пам'ять митця, яка глибоко у підсвідомому зберігає дитячі переживання, котрі й досі детермінують його сучасні погляди. Таким чином, проект "Амнезія" можна назвати і своєрідним психологічним есе -прикладом само-психоаналізу. Актуалізуючи проблему духовної спадкоємності часів, Віктор Сидоренко пропонує нам власний варіант художньої трансляції історичного змісту та індивідуального досвіду в сьогодення.

Нет сообщений